Дмитро ЛАЗУТКІН: «За такого Кличка приємно вболівати»

Коментатор бою Джошуа — Кличко про поєдинок на легендарному «Вемблі», де Володимир зазнав поразки

Sport.ua. Дмитрий Лазуткин
© Sport.ua. Дмитрий Лазуткин
Гостем редакції Sport.ua став відомий журналіст, письменник і телеведучий Дмитро Лазуткін, який коментував на телеканалі «Інтер» поєдинок Ентоні Джошуа — Володимир Кличко. Дмитро поділився своєю думкою про виступ Кличка на «Вемблі», порозмірковував над тим, чи варто Володимиру продовжувати кар'єру, та оцінив перспективи Усика, Гвоздика і Ломаченка.
 
Гідна крапка у кар'єрі
 
— Дмитро, середня кількість глядачів поєдинку Володимира Кличка проти Ентоні Джошуа на американському телеканалі Showtime склала 659 000 глядачів. На німецькомовному телеканалі RTL бій подивилися 10 430 000 глядачів. Чому така велика різниця в показниках між німецьким і американським телеканалами? І який був рейтинг телетрансляції на телеканалі «Інтер»?».
— На телеканалі «Інтер» частка трансляції, наскільки я знаю, була більше сорока (бій на «Інтері» переглянули близько 4,4 млн. українців). Рейтинг студії «Великого боксу»  по аудиторії 18+ був також дуже високим, що дозволило стати каналу лідером слоту. 
 
Чому є різниця у телеперегляді в Європі й за океаном? Тому що НВО та Showtime — кабельні телевізійні мережі на кшталт українського «Футболу» і їх аудиторія значно менше, ніж загальнодоступний канал, яким є RTL, який може дивитися будь-яка людина. Не забуваємо і про те, що в Америці був день. А у Німеччині Кличка вважають майже своїм. Існує культ Кличко, за Володимиром слідкують. Тобто є вже тривала історія, така сама, яку вибудував відносно Кличків телеканал «Інтер» завдяки фільмам, програмам, спецпроектам, трансляціям поєдинків. 
 
— Наскільки перевищують показники рейтингу цього поєдинку на телеканалі «Інтер» бої Ломаченко,  Усика і Гвоздика?
— Не можна порівнювати бій проти Джошуа у Лондоні з вечором боксу 8 квітня в США, тому що тоді був ранок за українським часом. Але Кличко залишається лідером.  Усик, на скільки мені відомо, за показниками трансляцій на території Європи наближається до рейтингів Володимира Кличка. Але поки що Володимир все-таки беззаперечний лідер. Адже ми побачили такий довгоочікуваний бій, спробу повернення титулів  Володимира Кличка в Україну. Люди добре подивилися цей драматичний поєдинок. Думаю, він виправдав очікування всіх, хто хотів смачного і відчайдушного видовища. І став видатною подією, навіть, при тому, що результат розчарував тих, хто чекав перемоги Володимира.
 
— Фізично Володимир начебто добре виглядав і в десятому раунді, так?
— Фізично Володимир виглядав дуже непогано. Коли давали прогнози, мій оптимізм був обумовлений словом «якщо»: якщо Володимир буде по-спортивному злий, вмотивований і на якийсь час залишить звичний прагматизм, притаманний його стилю. Так і сталося. Він був у прекрасній формі, випромінював впевненість. Мені сподобалося і налаштування Володимира, і сам бій. Звичайно ж, виникає питання «Чому не вдалося дотиснути Джошуа після нокдауну?». Але це достеменно знає лише сам Володимир. Чи дійсно він хотів раціонально підійти до ситуаії і допрацювати суперника джебами, а потім нокаутувати або вирішив довести бій до перемоги за очками? Непросто було в середині поєдинку  встати і продовжити, та ще й відправити у нокдаун свого суперника. Можливо, просто не вистачило десь функціональних можливостей. Але ми можемо лише будувати теорії, тонути у хвилях конспірології, втім це лише здогадки і фантазування.

 
— Скільки зараз боксерів у надважкій вазі, при зустрічі з якими у Володимира шансів на перемогу менше 50%?
— Це справа букмекерів — справедливо розставляти відсотки, зважувати показники. Іноді важко бути неупередженим коментатором — наприклад, цього разу, коли у ринг виходила людина, з боями якої асоціюється ціла епоха, і не лише спортивна. Та й чи варто приховувати власні почуття? Дехто дорікає, що ми надто оптимістично давали прогнози і у студії «Великого боксу», і під час поєдинку. А що потрібно було говорити? «У нашого боксера, зважаючи на його вік, шансів не так вже й багато, не дивіться бій — побережіть нерви»? Ми з усіх сил намагалися заохотити аудиторію - підтримувати Володимира. Я вірю в те, що вболівальницька енергетика передається спортсменам, додає сил. Нині я  бачу трьох боксерів, які можуть скласти конкуренцію Володимиру Кличку. Це, по-перше, Джошуа, а також Ф'юрі та Деонтей Уайлдер. Із ними було б вкрай важко, але напрочуд цікаво. Усі інші — все-таки трохи нижчий рівень. Якщо згадувати когось ще, то Паркер і Ортіс — боксери, які, думаю, допомогли б Кличку повернутися через перемогу. Якщо Володимир вирішить продовжити кар'єру. Але є велике питання - чи варто це робити?
 
— Чи потрібен Володимиру матч-реванш проти Ентоні Джошуа?
— В Лондоні поєдинок був видовищним, його будуть згадувати багато років як історичний бій для хевівейту. Так само , як згадують, наприклад, бій Кличко — Льюїс. Хоч і там була поразка, і тут... Думаю, і по гонорарам можна співставити і усвідомити, що цей бій дійсно набагато більше приніс Володимиру також по фінансовій складовій ніж перемоги над такими боксерами, як Алекс Леапаї чи Мормек. Мені здається, це дуже хороша, гідна крапка, зараз можна було б завершувати кар’єру. Але зрозуміло, що Володимир буде ще якийсь час зважуватися на остаточне рішення. Якщо будуть нові виклики, якщо він буде відчувати у собі сили — можливо, і варто продовжити. Мабуть Володимир, дослухається, як казав Джошуа, і до дружини, і до брата. Що б не казали експерти, вони все одно не можуть оселитися у мозку і тілі Володимира Кличка та збагнути те, що відчуває він після цього бою. Українець був у нокдаунах, але не був у важкому нокауті. Він виглядав доволі свіжим, багато рухався, потужно бив. Можливо, десь на мить зосередженості не вистачило. Але мені здалося, що Володимир був у прекрасній формі, а головне — продемонстрував характер. Це сподобалося найбільше. На такого Кличка дивитися приємно, за такого Кличка хочеться вболівати та співпереживати йому. Це головний висновок після цього поєдинку.
 
— Підтвердженням ваших слів стала прес-конференція після бою, я був на ній присутній. Британські журналісти зустріли Володимира оваціями. Володимир Кличко зразка 2012 року переміг би Ентоні Джошуа 29 квітня 2017 року?
— Ясна річ, що Володимиру років п'ять тому було б легше. Водночас, я б не дивився песимістично на поєдинок, який ми побачили. Це однозначно велика історична подія. Порівнювати  і висловлювати версії — це сумнівна віртуалізація дійсності, яка, можливо, і цікава, але підґрунтя у неї надто хитке.

 
Відсутність Стюарта
 
— Я зірвав голос у шостому раунді після того, як Володимир своїм ударом поклав на настил рингу Ентоні Джошуа. У вас у цей момент не промайнула думка, що Ентоні Джошуа не підніметься?
— Була надія на те, що не підніметься. І відчуття, що вдасться Володимиру його добити. Але цього не сталося і Джошуа довів, що він є боксером абсолютно нової формації. Тут можна проводити паралелі із сучасними зірками MMA, які здатні робити паузи, витримувати атаки, акумулювати сили і потім робити величезний викид енергії, під час котрого, мов бульдозер або танк — знести свого опонента. Джошуа зміг зосередитися на невеличкому відрізку часу, але викинути шалену кількість ударів. А багатоударні серії — проблема для будь-кого. Володимиру теж було непросто їх витримати.

 
— Ентоні Джошуа зможе стати тим домінантним чемпіоном, яким майже десять років був Володимир Кличко?
— Знову ж таки, важко говорити. У нього є всі дані для цього. Але уявімо ситуацію, що він зустрінеться з Тайсоном Ф'юрі. А перед тим Ф'юрі вдасться скинути кілограмів 30-40, як він анонсував. При тому, що Тайсон — людина, яка може перехитрити будь-кого, і поставити завдання, які, припустимо, не зуміє вирішити Джошуа. І Ентоні буде виглядати доволі дивно й безпорадно, не влучаючи у Тайсона Ф'юрі. От вам і відповідь. Якщо за очками Ф'юрі переграє Джошуа — вже статус легенди для Ентоні буде сумнівно виглядати на даному етапі. Є багато сценаріїв розвитку найважчого дивізіону, як було і багато сценаріїв поєдинку Кличко — Джошуа. Думаю, що сам поєдинок виправдав сподівання і став з точки зору драматургії таким, якого мало хто очікував. Хоч і можна довго говорити про те, що не склалося, не вдалося. В тому числі й про те, щ такої людини, як Стюарт, не було в куті Володимира. Джошуа вчасно отримав підказку про те, що треба ловити на аперкот Володимира, котрий йди у клінч, прислухався до неї. Володимиру ніби теж усе правильно говорили- і Бенкс, і Віталій, але щось не спрацювало. Зрозуміло, що він — досвідчений боксер, сам прекрасно відчуває, що йому вдається і скільки в нього сил для тих чи інших тактико-технічних дій. Але було відчуття, що авторитетний голос Стюарта міг би врятувати ситуацію. Але це знову ж таки — одне з припущень.

 
— Коли ви зрозуміли, що Володимир програє бій? Чи здивувалися, коли він піднявся після другого та третього нокдаунів?
— Я неодноразово переглядав епізод, коли бій було припинено. Біля канатів перед зупинкою поєдинку Володимир не пропустив чистих, акцентованих ударів. Він відмахувався, ухилявся. Удари проходили повз —  і в захист, і по дотичній. Але таких відверто жорстких пострілів, як, наприклад, аперкот за кілька секунд до того, не пропускав. І теоретично, не варто виключати, що він міг би «дожити» до кінця раунду, а Джошуа вимахався б, у свою чергу — і, можливо, ми побачили б ще більш драматичний поєдинок. Але життя — не комп'ютерна гра. Реальний, суворий боксерський двобій — це те, що не можна відмотати назад та пройти за іншим сценарієм. Справу зроблено. Битву програно.
 
— У Києві вже три роки працює музей досягнень братів Кличків. Ви там були, дивилися мультимедійне шоу «Історія однієї мрії», автором якого є Сергій Долбілов. Що, на вашу думку, потрібно змінити у цій виставці та чи потрібні подібні музеї в Україні?
— Дуже добре, що у нас є такий музей, що прижиттєво зробили братам Кличкам красиву виставку з цікавою експозицією. Можна прийти і подивитися на раритетні експонати, побачити медалі, які ще у кікбоксингу Віталій завойовував і в боксі перші турніри, на яких Клички ставали чемпіонами або призерами. У мене теплом наповнюється серце, коли я приходжу в цей музей і дивлюся на всі ці речі. Це історія. Час швидко і відчутно спливає. Дуже хочеться, щоб важливі речі й події закарбовувалися в пам'яті. Нехай у нас були б музеї не тільки братів Кличків, а й багатьох інших видатних спортсменів: Олега Блохіна, Андрія Шевченка, Ігоря Бєланова. Представників боксу теж, у нас були ж чемпіони світу. Чому б не з'явитись у музею Сергія Дзінзірука, Володимира Сидоренка або Андрія Котельника? Чи загальний музей, присвячений нашим чемпіонам з різних видів єдиноборств.

 
Космічний бокс Ломаченко
 
— Пропоную оцінити перспективи наших інших боксерів-професіоналів.  Почнемо із Гвоздика. 
— Мені подобається Гвоздик, я вірю в нього і давно стежу за харківським боксером. Думаю, за півтора-два роки, а можливо, й раніше він стане чемпіоном світу. Олександр здатен на це, тому що він реальний панчер, б'є — і люди не встають. Для його вагової категорії це прекрасна якість. Крім того, у нього фантастична любительська школа: медаль Олімпіади, «золото» Універсіади, «золото» чемпіонатів світу серед студентів, якщо не помиляюся, Кубок Європи. Тобто школу пройшов неабияку, плюс із таким ударом людина... У нього є всі якості та вміння, необхідні для того, щоб ставати чемпіоном світу з профі навіть у такій ваговій категорії, яка насичена суперзірками. Йому буде непросто, але, думаю, він приречений на великі здобутки. Той пояс, який у нього зараз є — Північно-американської боксерської федерації — точно не межа його досягнень. Останнім своїм поєдинком Гвоздик додав собі прихильників, і в Україні теж. На жаль, мало його боїв бачили глядачі в телеефірі останнім часом. Прекрасно, що він потрапив у трансляцію, нагадав про себе. Для багатьох Гвоздик став новим ім'ям. Бо Усика знали прекрасно, Ломаченка теж, а про Гвоздика деякі люди не знали, але зацікавилися ефектним виступом українця.
 
— Які перспективи Усика на американському рингу?
— Наступний його поєдинок, наскільки мені відомо, пройде в Одесі. Перспективи на американському рингу непогані вочевидь. Два поєдинки, дві перемоги. Друга — у видовищному бою проти Хантера, який, думаю, запам'ятався. І нічого страшного, що Хантер наприкінці поєдинку не впав. Респект йому за витривалість. Якби там був той рефері, який судив у поєдинку між Кличком та Джошуа — мабуть, зупинив би бій. Перемога без запитань — приїхав, захистив свій титул. Далі залежить від того, з ким він буде боксувати. Хочеться побачити поєдинок проти Гассієва, але вірогідність цього, хоч і трохи більша, ніж поєдинок проти Лебедєва, проте не така вже й велика. Потрібно розглядати потенційних суперників. Наскільки можна з ними буде домовлятися — питання до промоутерів. Але не бачу жодних перешкод. А от з переходом у суперважку вагову категорію Усику, думаю, не варто поспішати. Зважаючи на те, які там хлопці: кремезні, ударники. Ті ж Джошуа, Уайлдер. Але, можливо, це справа часу.
 
— Ломаченко вже визнали експерти боксу та американські фани, які постійно стежать за боксом. Але поки що він збирає невеличкі арени, остання була на 3000 глядачів. Коли Ломаченко зможе збирати 16-тисячну арену, яку збирав Володимир Кличко два роки тому, коли проводив свій черговий захист титулу проти американця Дженнінгса?
— Його визнання крокує за ним, хоча він вже набагато перевершив за класом боксу рівень власної популярності. Він заслуговує найбільшої слави! Втім, у кожного свій шлях до вершини. Тут більше питання до піарників, його медіа партнерів і бажання самого Василя відгукуватися на спілкування з пресою. Як у США, так і в Україні.
 
— У нього непоганий менеджер Егіс Клімас, який працює з багатьма українцями, росіянами. У нього найкращий промоутер Боб Арум, який більше сорока років у цьому бізнесі. І досі він є №1 начебто...
— Думаю, вони поступово йдуть до цього. Навіть якщо оцінити вибір суперників, окрім усіх інших чинників. Той же Соса — мені здається, хороший варіант був, адже таким чином долучається велика латиноамериканська аудиторія. Це гігантська кількість людей, яка підтримує біля телеекранів свого боксера, але стає свідком тріумфу українця. Бо, так чи інакше, вони стають свідками вистави, де головним героєм є Василь Ломаченко. До речі, Ломаченко, мені здається — не та людина, якій дістається все і одразу: слава, шана. Він поступово еволюціонує — і отримає у підсумку більше, ніж ті, до кого доля усміхається з порогу. Хочу в це вірити. Василь показує космічний бокс, який можна дивитися лише з щирим захватом і захопленням. Мені здається, ніхто так не вражає зараз у світі на професійному рингу, як Ломаченко.
 
— Здається, повільно розвивається професійна кар'єра чемпіона світу серед аматорів Тараса Шелестюка. Чи погодитеся з цим? Чи знаєте, у чому там справа?
— Я нещодавно спілкувався з Володею Винниковим, тренером Шелестюка із Сум. Він казав: «Було б добре, якби Шелестюк зараз підписав контракт з «K2 Promotions» і провів  кілька боїв тут у рамках вечорів боксу на Батьківщині». Я погоджуюся з цим. Мені здається, що якийсь заділ він зробив у Америці. Але не так просто підкорити США наскоком і одразу, це мало кому вдається. Було б непогано для нього повернутися принаймні на деякий час в Україну, провести три-п'ять боїв на переповнених, я впевнений, аренах в Україні. У нашій країні є прекрасні стадіони:  у Харкові, Сумах, Львові, Одесі, Дніпрі, Києві. Це було б дуже помітним кроком. Зараз все-таки хороших фінансових пропозицій Шелестюк, відверто скажемо, не отримує. А можна було побудувати своєрідний трамплін, поки не пізно.
 
— Важливий бій очікує Сергія Дерев'янченка...
— Дерев'янченко — напрочуд цікавий боксер. Він також випав з поля зору на певний час, тому що виступав у Всесвітній серії боксу не за українську команду, до того ж не був членом золотої збірної у Лондоні-2012. Але не забуваємо, що він — учасник Олімпіади в Пекіні, призер чемпіонату світу в Чикаго, перший номер WSB. Тому багато чого можна від нього очікувати. Дерев'янченко з тіні може вистрибнути на поверхню і стати не менш успішним, ніж Усик чи Гвоздик. Але тут питання, як у нього складуться стосунки з промоутером. Поки що нібито все нормально. До речі Євген Хитров із ним спарингував, коли готувався до свого бою, і також дуже добре відгукувався про ставлення Дерев'янченка до роботи. Але в американському боксі не від кожного боксера залежить абсолютно все.
 
— Який зараз рівень Івана Редкача? Він може тільки за регіональні титули сперечатися? Це його максимум?
— На даний момент мені здається, що так. Він може хоч зараз стати інтернаціональним чи інтерконтинентальним чемпіоном, а потім час покаже. Ясна річ, що сьогодні про чемпіонський бій немає сенсу говорити в принципі. Але хто знає. Іван усією своєю кар'єрою за океаном, усім своїм життям доводив, що він — двожильна людина, яка може додавати, швидко адаптуватися до нових обставин. Чи зробить він зараз це — ніхто, окрім нього, не знає. Якщо говорити про найближчі рік-півтора — найімовірніше, ми побачимо бої за регіональні титули. 

 
Рейтинги единоборств
 
— Скільки боксерських трансляцій очікується на «Інтері» в цьому році? Коли ви дізнаєтеся, що коментуєте той чи інший боксерський вечір?
— Буває по-різному. Не знаю, наскільки я уповноважений говорити про трансляції. Але наскільки я обізнаний, планується трансляція бою Олександра Усика і ще одного вечора боксу в Україні за участю Дениса Берінчика та, мабуть, Олега Малиновського. Наскільки я розумію, планується купити права на трансляцію найближчого поєдинку Ломаченка. Тобто, як мінімум, три вечора боксу найвищого рівня ми побачимо.
 
— Який рейтинг вашої програми «Чоловічий клуб», ведучим якої ви є вже три роки?
— Різні показники, тішить, що своя аудиторія є. Рейтинг залежить від того, що у нас в ефірі. Якщо ми ставимо в ефір боксерську трансляцію і вибудовуємо все навколо боксу, кікбоксингу, ММА — тоді показники більші. Якщо ми розповідаємо про менш популярні, але також цікаві види єдиноборств – карате, фрі-файту, сумо, дзюдо, або більше уваги приділяємо кросфіту, корисним речам для широкого загалу — там менші показники. Але мені здається, що це все одно потрібно робити — для розвитку. От нещодавно запустився у нас спецпроект, присвячений командному Кубку України з фрі-файту. Було чотири програми, які знімалися просто у павільйоні телеканалу «UA Перший», де і відбувався офіційний командний Кубок України. Надалі плануються ще такі проекти: з кікбоксингом, можливо, і з олімпійським боксом у перспективі. Будь-які можуть бути формати турнірів, нам зручно влаштовувати прямо у павільйоні знімальному їх, всі умови є  — і одразу ж робити трансляції цих змагань. Із фрі-файтом була хороша картинка, яскраве видовище. Хоча за рейтингом воно все ж поступається боксу в півтора-два рази. Я прекрасно розумію, що поставити повтор бою Хитров — Лютеран у Кривому Розі, наприклад, і запросити Євгена Хитрова до студії, поговорити з ним — більш ефективно з точки зору показників телеперегляду, ніж присвятити час панкратіону чи тому ж фрі-файту. Але всі види спортивних єдиноборств мають розвиватися не в маленькому гетто палких поціновувачів, а у відкритому конкурентному просторі. Бо про деякі змагання люди просто не знають. А там цілі історії трапляються — драматичні поєдинки, свої герої, про яких хотілося б, щоб дізнавалася більша кількість глядачів. Тому намагаємося балансувати між широким загалом і, водночас, заохочувати нових людей, які віддають перевагу іншим видам єдиноборств.
 
Тренер з айкідо
 
— Користувач Sport.ua дякує вам за те, що ви багато чому навчили його сина, були тренером з айкідо. Він вдячний долі за те, що 20 років тому його син прийшов у вашу секцію та почав займатися айкідо. Чи він вас із кимось переплутав?
— Ні, я дійсно працював тоді тренером з айкідо. У нас була експериментальна програма – не традиційне, а  прикладне, доволі жорстке айкідо — з ударною технікою, з практичним використанням прийомів. Наш клуб айкідо був унікальний тим, що хлопці з нього успішно  виступали на змаганнях і з ушу-саньда, і з тайського боксу, і з кікбоксингу, і з джіу-джитсу. Займали високі місця, перемагали. Серед моїх вихованців були призери Чемпіонату України з муай-тай, переможці міжнародних турнірів з кіокушин-карате, кемпо і кудо. Тобто непоганий рівень був у учнів. Тоді ще не набули популярності змішані єдиноборства, не було інтернету в кожному домі, але спроби виховання універсальних файтерів — вже відбувалися. Наші методики поєднували східну філософію, медитативні практики і реальну роботу в повний контакт під час тренувань і турнірів.
 
— Ви було майстром спорту України міжнародного класу?
— Ні, я спочатку виконав норматив майстра спорту з ушу-саньда, потім - з кікбоксингу, коли став призером командного Кубку світу в 2007 році. За кілька років Кубок Європи  ще виграв у розділі фулл-контакт. Був також чемпіоном, срібним і бронзовим призером Чемпіонатів України з козацького двобою. Але це все близькі один до одного види спорту, де є ударна техніка рук, ніг. У козацькому двобої ще кидкова техніка використовується.
 
— Скільки зараз можете підтягнутися на перекладині?
— Залежно від того, скільки з'їм напередодні(сміється). Якщо у поганій формі — разів 15. А так, разів 23-25.

 
Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО
Фото  — sport.ua та klitschko-brothers.com

Источник — Sport.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии
    LembergWestUkraine
      LembergWestUkraine, 05.05.2017 11:55
    -5
    Просто Джошуа не дав Володі обніматись весь поєдинок, тому обнімашки і нависання на Джошуа не пройшли !

    Хоча цей поєдинок дійсно цікавий...
    Naum1221
      Naum1221, 05.05.2017 12:56
    +1
    Де ви відкопали цього аутиста ведучого? без сліз неможливо дивитися вью
    bohdanshevchenko
      bohdanshevchenko, 05.05.2017 13:53
    0
    LembergWestUkraine, 05.05.2017 11:55
    Просто Джошуа не дав Володі обніматись весь поєдинок, тому обнімашки і нависання на Джошуа не пройшли !
    Не пиши дурниць. З габаритними суперниками Володимир ніколи не клінчував, бо так сам більше вимотаєшся.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.